Як виписати з квартири людину, яка там не живе, без її згоди

Виписати з квартири людину без її згоди можна лише через суд. Визнання особи такою, що втратила право користування житлом, — це судове рішення, після якого людину, що роками не живе у квартирі, можна зняти з реєстрації місця проживання без її згоди. Для квартир, отриманих за ордером і не приватизованих, підставою є статті 71 і 72 Житлового кодексу: житло за відсутнім членом сім'ї наймача зберігається шість місяців, а втрату права визнає лише суд. У справі, де я представляв наймача, у його квартирі понад десять років були зареєстровані колишня дружина сина та онука, які там не жили, не платили за послуги і не підтримували з ним зв'язку. 27.05.2025 Індустріальний районний суд міста Харкова визнав обох такими, що втратили право користування квартирою. Розповідаю, які докази для цього потрібні, хто відповідач і що робити з рішенням далі.

Коротко: 6 тез

• Жиле приміщення за наймачем або членами його сім'ї зберігається протягом шести місяців відсутності (стаття 71 ЖК). Якщо відсутність довша і без поважних причин, наймач може звернутися до суду.
• Визнати особу такою, що втратила право користування житлом через відсутність, може тільки суд (стаття 72 ЖК). Ні ЖЕК, ні міська рада, ні ЦНАП самостійно цього не вирішують.
• Довести відсутність понад строк і відсутність поважних причин має позивач. Головні докази — показання свідків, документи про оплату послуг і відповіді державних органів.
• Розлучення з членом сім'ї наймача саме по собі права на житло не припиняє: суд з'ясовує, чи людина справді не живе в квартирі і чому.
• Для квартири у власності правила інші: член сім'ї власника втрачає право користування після відсутності без поважних причин понад один рік (частина 2 статті 405 ЦК).
• У справі № 644/121/25 суд ухвалив заочне рішення: відповідачки не з'являлися й не подали відзиву. Рішення набрало законної сили 27.06.2025.

Коли особу можна визнати такою, що втратила право користування житлом

Людина, яку вселили в квартиру як члена сім'ї наймача, отримує право користування цим житлом нарівні з наймачем. Щоб це право припинилося, потрібна одна з підстав, визначених законом. Для квартир державного й комунального житлового фонду головна підстава — тривала відсутність.

Стаття 71 Житлового кодексу Української РСР встановлює загальне правило: при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї жиле приміщення зберігається за ними протягом шести місяців. Стаття 72 ЖК додає: визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Ключове слово — «причини». Суд у нашій справі прямо зазначив: оскільки збереження або втрата права користування житлом за відсутнім мешканцем прямо залежить від причин відсутності, з'ясуванню підлягають обставини, які пояснюють, чому людина довго не живе в квартирі. Робота, навчання, лікування, служба, догляд за родичем, перешкоди з боку інших мешканців — усе це може бути поважною причиною, і тоді право зберігається.

Квартира за ордером чи у власності: різні правила

Перш ніж готувати позов, з'ясуйте статус квартири. Від нього залежать і норма, і строк.

У нашій справі квартиру клієнт отримав за ордером у 2000 році, коли будинок належав військовому відомству. У 2006 році будинок прийняли до комунальної власності міста рішенням Харківської міської ради від 27.09.2006 № 101/06. Квартира не приватизована, тому застосовувалися статті 71 і 72 ЖК, а міська рада стала третім відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.10.2020 у справі № 447/455/17 нагадала: сам факт припинення сімейних відносин з власником житла не позбавляє колишнього члена сім'ї права користування, а спір треба вирішувати з урахуванням балансу інтересів обох сторін. Суд у нашій справі послався на цю позицію.

Справа № 644/121/25: колишня невістка й онука, яких десять років немає

Наймач отримав двокімнатну квартиру площею 29,4 кв. м на сім'ю з чотирьох осіб і зареєстрував там дружину, сина й доньку. У 2003 році син одружився, і наймач дав згоду на реєстрацію в квартирі його дружини, а згодом і їхньої доньки — своєї онуки.

У 2013 році шлюб сина розірвали. Рішенням про розлучення місце проживання дитини визначили з матір'ю. Колишня невістка разом із донькою з квартири виїхала, але з реєстрації не знялася. Минуло понад десять років. За довідкою з реєстру територіальної громади 2023 року в квартирі й досі значилися троє: сам наймач, колишня невістка та онука.

Що це означало для наймача на практиці: за квартиру він платив сам, особовий рахунок відкритий на нього, а розпорядитися житлом — приватизувати, обміняти — без згоди зареєстрованих осіб не міг. Звідси й позов.

Позов подавали до Орджонікідзевського районного суду міста Харкова; після перейменування суд називається Індустріальним районним судом міста Харкова. Справу розглядав той самий суд за місцезнаходженням квартири.

Рішення у справі № 644/121/25 набрало законної сили 27.06.2025.

Які докази переконали суд

Тягар доказування в таких справах лежить на позивачі. Суд у рішенні це підкреслив: саме на позивача покладено обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені строки без поважних причин. Ми закривали це питання з чотирьох боків.

1. Показання свідків. Двоє свідків, допитаних у засіданні, підтвердили, що відповідачки понад десять років у квартирі не живуть, комунальні послуги не оплачують і стосунків з наймачем не підтримують. Один свідок, який часто буває в гостях у позивача, востаннє бачив колишню невістку на весіллі сина.
2. Документи про квартиру та оплату. Відповідь міської ради про статус будинку і відомості про те, що особовий рахунок на оплату послуг відкритий на ім'я наймача.
3. Довідка з реєстру територіальної громади — хто саме зареєстрований у квартирі.
4. Відповідь Державної прикордонної служби. Інформації про перетин кордону відповідачками з січня 2014 року немає. Це прибирало одне з можливих пояснень відсутності — виїзд за кордон.

Окремо суд з'ясував родинний статус: колишня невістка перестала бути членом сім'ї наймача після розлучення, що підтверджувало рішення суду 2013 року. А онука після розлучення батьків жила з матір'ю, а після досягнення повноліття в спірній квартирі теж не проживала і родинних зв'язків з дідом не підтримувала.

Свідки — найвразливіше місце таких позовів. Суди охочіше приймають показання сусідів і людей, які регулярно бувають у квартирі, ніж близьких родичів позивача. Підготуйте їх заздалегідь: свідок має говорити про конкретні факти, а не загальними словами «давно не бачив».

Чи можна визнати таким, що втратила право, дитину

Це окреме й чутливе питання. Місце проживання дитини, яка не досягла чотирнадцяти років, визначають батьки (стаття 29 ЦК України). Тому відсутність малолітньої дитини в квартирі зазвичай пов'язують не з її волею, а з рішенням дорослих, і позови щодо дітей суди розглядають обережно.

У нашій справі онука на момент розгляду вже була повнолітньою, і суд окремо зазначив, що й після досягнення повноліття вона в квартирі не проживала. Саме цей факт дав змогу задовольнити позов і щодо неї. Якщо ж у квартирі зареєстрована неповнолітня дитина колишнього члена сім'ї, стратегію треба будувати інакше — зокрема з урахуванням того, де і з ким дитина фактично живе. Сімейні аспекти таких спорів — на сторінці сімейного адвоката.

Хто відповідач і куди подавати позов

Відповідачами є ті, кого просять визнати такими, що втратили право користування. Для квартири за ордером до них варто залучити власника житлового фонду: у нашій справі третім відповідачем була Харківська міська рада, на балансі комунального підприємства якої перебуває будинок.

Позов подають до місцевого суду за місцезнаходженням квартири. Якщо місце проживання відповідачів невідоме, суд викликає їх через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади — це стандартна процедура, і вона не перешкоджає розгляду справи.

Що таке заочне рішення і чим воно ризиковане

Відповідачки в нашій справі відзиву не подали, пояснень не надали й у засідання не з'являлися. Позивач і я проти заочного розгляду не заперечували, тож 27.05.2025 суд розглянув справу за правилами статті 280 ЦПК України — на підставі наявних доказів, без відповідачів.

Заочне рішення має одну особливість: відповідач може подати до того самого суду заяву про його перегляд протягом тридцяти днів з дня складення, а якщо рішення йому не вручили — протягом двадцяти днів з дня вручення. Тому рішення набирає законної сили не одразу, а лише коли ці строки спливуть без заяв. У нашій справі це сталося 27.06.2025.

Практична порада: зберігайте всі докази й після рішення. Якщо відповідач з'явиться і подасть заяву про перегляд, справу розглядатимуть знову, і свідки можуть знадобитися вдруге.

Що робити після рішення суду

1. Отримати копію рішення з відміткою про набрання законної сили — у канцелярії суду або через «Електронний суд».
2. Звернутися до органу реєстрації — як правило, до ЦНАП за місцем розташування квартири — із заявою про зняття відповідачів із реєстрації місця проживання на підставі рішення суду. Суд сам цього не робить: рішення лише є підставою для зняття.
3. Отримати оновлену довідку з реєстру територіальної громади про зареєстрованих у квартирі осіб.
4. Повідомити надавачів послуг, якщо розмір оплати залежить від кількості зареєстрованих.

Після цього наймач може вирішувати питання про житло без згоди колишніх членів сім'ї, наприклад щодо приватизації. Питання, пов'язані з реєстрацією місця проживання та житлом після смерті наймача, близькі до теми встановлення факту проживання зі спадкодавцем.

Типові помилки

• Позов без доказів причин відсутності. Довести, що людини немає, — половина справи. Друга половина — показати, що поважних причин для цього немає.
• Неправильна норма. Для приватизованої квартири посилаються на статтю 71 ЖК і шість місяців, хоча діє стаття 405 ЦК і рік — або навпаки.
• Не залучають власника житлового фонду. Для квартири за ордером міська рада чи інший власник — важливий учасник справи.
• Свідки — лише родичі. Їхні показання суд оцінює критично.
• Зупиняються на рішенні. Без звернення до органу реєстрації відповідачі залишаться зареєстрованими.

Часті питання

Як виписати з квартири людину, яка там давно не живе, без її згоди?

Через суд, а потім через орган реєстрації. Спершу потрібне рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житлом. Для квартири, отриманої за ордером і не приватизованої, підставою є статті 71 і 72 Житлового кодексу: житло за відсутнім зберігається шість місяців, а втрату права визнає лише суд. Для квартири у власності діє частина 2 статті 405 ЦК України зі строком відсутності понад один рік. Позивач має довести, що людина відсутня понад строк і без поважних причин. У справі № 644/121/25 це підтвердили показання двох свідків, відомості про оплату послуг наймачем і відповідь прикордонної служби. Після набрання рішенням законної сили з ним звертаються до ЦНАП або іншого органу реєстрації, який знімає людину з реєстрації місця проживання. Сам суд з реєстрації не знімає — рішення лише є для цього підставою.

Чи можна виписати колишню невістку або колишнього зятя після розлучення?

Розлучення саме по собі для цього недостатньо. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.10.2020 у справі № 447/455/17 зазначила, що припинення сімейних відносин з власником житла не позбавляє колишнього члена сім'ї права користування, а спір вирішують з урахуванням балансу інтересів сторін. Тому до розлучення має додатися ще одна обставина — тривала відсутність без поважних причин. У нашій справі колишня невістка виїхала після розірвання шлюбу у 2013 році і понад десять років у квартирі не жила, не платила за послуги й не підтримувала зв'язку з наймачем. Суд урахував і те, що вона перестала бути членом сім'ї наймача, і те, що причин для відсутності не було, та визнав її такою, що втратила право користування. Якщо ж колишній член сім'ї живе в квартирі, сам факт розлучення підставою для позову не стане.

Скільки часу людина має не жити в квартирі, щоб її можна було виписати через суд?

Залежить від статусу житла. Для квартири державного чи комунального фонду, наданої за ордером, стаття 71 Житлового кодексу встановлює шість місяців: протягом цього строку житло за відсутнім членом сім'ї наймача зберігається. Для квартири у власності частина 2 статті 405 ЦК України передбачає відсутність без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю. Але сплив строку — лише мінімальна умова. Суд з'ясовує причини відсутності, і якщо вони поважні, право зберігається навіть після багатьох років. На практиці чим довша і чим краще задокументована відсутність, тим сильніша позиція позивача. У справі № 644/121/25 відповідачки не жили в квартирі понад десять років, що підтвердили свідки та інші докази, і суд задовольнив позов. Результат конкретної справи не переноситься автоматично на інші.

Які докази потрібні, щоб суд визнав особу такою, що втратила право користування житлом?

Потрібно довести дві речі: людина відсутня понад установлений строк, і поважних причин для цього немає. У справі № 644/121/25 ми використали чотири види доказів. Перший — показання двох свідків, які регулярно бувають у квартирі і понад десять років не бачили там відповідачок. Другий — документи про квартиру та оплату: відповідь міської ради про статус будинку і відомості, що особовий рахунок відкритий на наймача. Третій — довідка з реєстру територіальної громади про те, хто зареєстрований у квартирі. Четвертий — відповідь Державної прикордонної служби про відсутність інформації про перетин відповідачками кордону з січня 2014 року. Корисними можуть бути також акт про непроживання, складений управителем будинку, листування, довідки з місця роботи чи навчання відповідача в іншому місті. Що більше незалежних джерел підтверджують одне й те саме, то менше суду потрібно спиратися на слова позивача.

Що робити, якщо невідомо, де живе відповідач?

Це типова ситуація для таких справ, і вона не заважає розгляду. У нашій справі фактичне місце проживання відповідачок позивачу було невідоме. У позові вказують останнє відоме місце проживання — як правило, адресу спірної квартири, де відповідач досі зареєстрований. Якщо судові повістки не вручено, суд викликає відповідача через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади. Коли відповідач після належного повідомлення не з'являється і не подає відзиву, суд може за згодою позивача ухвалити заочне рішення за статтею 280 ЦПК України, як і сталося у справі № 644/121/25. Варто пам'ятати, що відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення, а якщо рішення йому не вручили — протягом двадцяти днів з дня вручення. Тому рішення набирає законної сили лише після спливу цих строків.

Чи можна визнати таким, що втратив право користування, онука чи іншу дитину?

Можна, але з дітьми суди дуже обережні. Місце проживання дитини, яка не досягла чотирнадцяти років, визначають батьки (стаття 29 ЦК України), тому її відсутність у квартирі зазвичай пояснюють рішенням дорослих, а не її волею. У справі № 644/121/25 відповідачем була також онука наймача. Після розлучення батьків рішенням суду 2013 року її місце проживання визначили з матір'ю, а на момент розгляду справи вона вже була повнолітньою. Суд окремо встановив, що й після досягнення повноліття онука в квартирі не проживала і родинних зв'язків з дідом не підтримувала. Саме цей факт дав підстави задовольнити позов щодо неї. Якщо ж у квартирі зареєстрована неповнолітня дитина, позов щодо неї має значно менше шансів, а стратегію варто будувати з урахуванням того, з ким і де дитина фактично живе.

Матеріал підготовлено на підставі заочного рішення Індустріального районного суду міста Харкова від 27.05.2025 у справі № 644/121/25, де я представляв позивача. Текст рішення доступний в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Персональні дані учасників не наводяться. Стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією у вашій ситуації; чинність згаданих норм перевіряйте на дату звернення.

У вашій квартирі роками зареєстровані колишні члени сім'ї, які там не живуть? Напишіть мені — з'ясуємо статус житла, підберемо докази відсутності та підготуємо позов.