Формулювання «виплатити одноразову матеріальну допомогу після окремого рішення правління» у наказі про звільнення — це не відстрочка. Це фактична відмова, розтягнута в часі без жодного строку. Суди системно визнають таку конструкцію порушенням права працівника, а разом із самою допомогою стягують ще й середній заробіток за час затримки розрахунку. У двох моїх справах суди стягнули з АТ «Укрзалізниця» 205 819,16 грн і 457 826,11 грн, а в другій — ще й 25 000 грн витрат на адвоката. Нижче — як це працює, як рахуються суми і що робити, якщо вас звільнили так само.
Коротко: 6 тез
- Одноразова матеріальна допомога при звільненні вперше у зв’язку з виходом на пенсію передбачена колективним договором. Якщо договір чинний і змін до нього не вносили — це обов’язок роботодавця, а не його добра воля.
- Запис у наказі «виплату провести після окремого рішення правління» не є законною підставою не платити: зобов’язання ставиться в залежність від подій без строку.
- Разом із допомогою стягується середній заробіток за час затримки розрахунку (ст. 117 КЗпП) — але не більш як за 6 місяців і з урахуванням пропорційності.
- Працівник звільнений від судового збору за вимогою про стягнення належних при звільненні сум (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»). За вимогою про середній заробіток за затримку в моїй другій справі збір сплатили, і суд стягнув його з роботодавця.
- Строк звернення — 3 місяці з дня отримання письмового повідомлення про нараховані суми (ст. 233 КЗпП). Пропущений строк можна поновити за поважних причин.
- У першій моїй справі суд стягнув 111 181,25 грн допомоги + 94 637,91 грн середнього заробітку; у другій — 295 400,77 грн допомоги (7 середньомісячних заробітків) + 162 425,34 грн за повні шість місяців затримки.
Що належить працівнику при звільненні на пенсію
При звільненні за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за віком (ст. 38 КЗпП України) роботодавець зобов’язаний у день звільнення провести з працівником повний розрахунок (ст. 116 КЗпП) і письмово повідомити про нараховані суми.
У розрахунок зазвичай входять:
- компенсація за невикористану відпустку;
- почасова оплата за відпрацьований період;
- оплата понаднормових;
- надбавка за вислугу років;
- премія;
- матеріальна допомога на оздоровлення.
А ось окрема позиція — одноразова матеріальна допомога, яка виплачується працівнику при звільненні вперше з роботи у зв’язку з виходом на пенсію — у розрахунковому листку часто просто відсутня. Її розмір визначає колективний договір; у справі, яку я вів, це 5 середньомісячних заробітків за відповідним пунктом колдоговору. У колдоговорах інших підрозділів розмір може бути іншим і залежати від стажу роботи в галузі — трапляється і 8 середньомісячних заробітків.
Перше, що потрібно зробити, — узяти свій розрахунковий листок і перевірити, чи є в ньому рядок саме про одноразову матеріальну допомогу у зв’язку з виходом на пенсію. Матеріальна допомога на оздоровлення — це інша виплата, вона не замінює цю.
Схема «після окремого рішення правління»
Типовий наказ про звільнення виглядає так: право на допомогу визнається, її розмір прив’язується до пункту колективного договору — і тут же дописується, що «виплату провести після окремого рішення правління». Формально відмови немає. Фактично людина йде на пенсію без грошей і без жодного строку, коли їх отримає.
Юридична суть проблеми в тому, що роботодавець ставить виконання свого майнового зобов’язання в залежність від обставин без визначених термінів: від припинення воєнного стану, від покращення фінансового стану товариства, від наявності рішення керівництва. Суд у моїй справі кваліфікував це як порушення принципу легітимних очікувань: працівник не може нескінченно чекати на реалізацію права, яке вже визнано наказом.
Роботодавець у таких справах часто наголошує, що працівник сам підписав наказ із застереженням про «окреме рішення». Суд у моїй другій справі цей аргумент відхилив: підпис у графі «З наказом ознайомлений» засвідчує лише ознайомлення, а не згоду зі зміною умов оплати праці і не відмову від права на допомогу. Умови, що погіршують становище працівника порівняно із законодавством, є недійсними (стаття 9 КЗпП). А умова «після окремого рішення керівництва» не визначає ні строку, ні події, з якою пов'язано обов'язок платити, і тому суперечить статті 116 КЗпП.
Показова деталь: на адвокатський запит філія відповіла, що колективний договір є чинним і змін до нього в частині цієї виплати не вносилося, — але при цьому не навела розрахунку і не повідомила, яка саме сума належить працівнику. Тобто людині не сказали навіть, скільки їй винні.
Аргумент про воєнний стан і зупинення колдоговору
Це основна лінія захисту роботодавця, і її треба знати заздалегідь. Аргументація зводиться до такого:
- у березні 2022 року правління ухвалило рішення про призупинення додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами;
- підстава — стаття 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яка дозволяє роботодавцю зупинити окремі положення колективного договору;
- згодом виплати нібито відновили й проводили поетапно за графіком, а потім, з квітня 2025 року, знову призупинили — вже з мотивів оптимізації витрат і фінансової стабільності;
- окремо додається теза, що компанія зазнає значних збитків через руйнування інфраструктури.
Чому це не спрацьовує. Ключове — фактичний стан колективного договору:
- колективний договір і спільна постанова адміністрації та профспілкової організації є чинними;
- зміни до колективного договору в частині цієї виплати не вносилися;
- отже, зупинення виплати відбувається не через зміну договору, а всупереч чинному договору;
- відкладення виконання на невизначений строк позбавляє працівника можливості ефективно захистити свої трудові права.
Ця позиція не унікальна для однієї справи: 5 лютого 2025 року Верховний Суд визнав неправомірним рішення правління про зупинення таких виплат, і саме на цю практику спираються суди по всій країні.
У другій моїй справі суд додав ще два аргументи, які варто знати. Перший — хронологія: рішення правління про призупинення виплат ухвалене 14.03.2022, а Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX набрав чинності лише 24.03.2022. Закони не мають зворотної дії в часі (стаття 58 Конституції України), тож рішення правління не могло ґрунтуватися на статті 11 цього Закону. Так само вирішив Верховний Суд у постановах від 05.02.2025 у справі № 211/7338/23 і від 18.03.2026 у справі № 333/9082/24. Другий — зміст самої статті 11: вона дозволяє зупиняти окремі положення колективного договору, але не скасовує обов'язку провести остаточний розрахунок у день звільнення (статті 47, 116 КЗпП), а після змін, внесених Законом № 4582-IX від 21.08.2025, зупинення можливе лише щодо положень, які суперечать цьому Закону. Одноразова допомога при виході на пенсію до них не належить.
Як рахується допомога: 5, 7 чи 8 середньомісячних заробітків
Тут ховається різниця в десятки тисяч гривень, і саме тут сторони найчастіше розходяться. Розрахунок робиться за Порядком обчислення середньої заробітної плати (постанова Кабінету Міністрів України №100), і рахувати «на око» за двома останніми місяцями — помилка.
Правильна послідовність:
- беруться виплати за 12 календарних місяців, що передували звільненню;
- сума ділиться на кількість фактично відпрацьованих робочих днів — виходить середньоденна заробітна плата;
- визначається середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді;
- середньоденна множиться на середньомісячне число робочих днів — виходить середня місячна заробітна плата;
- результат множиться на кількість заробітків за колдоговором.
Як це виглядало в цифрах у моїй справі:
| Показник | Значення |
|---|---|
| Відпрацьовано робочих днів за 12 місяців | 285 |
| Середньоденна заробітна плата | 849,79 грн |
| Середньомісячне число робочих днів | 26,17 |
| Середня місячна заробітна плата | 22 236,25 грн |
| Допомога: 5 середньомісячних заробітків | 111 181,25 грн |
Для порівняння: у позові сума рахувалася простіше — через середню зарплату за два місяці — і становила 138 242,20 грн. Роботодавець, навпаки, нарахував 102 897,80 грн. Суд не погодився з жодним із варіантів і зробив власний розрахунок за 12 місяців. Це нормальний хід речей у таких спорах: суд перевіряє арифметику обох сторін.
Із присудженої суми роботодавець утримує податок на доходи фізичних осіб та інші обов’язкові платежі — «на руки» буде менше, ніж у резолютивній частині рішення.
У другій справі колективний договір передбачав 7 середньомісячних заробітків, і головна суперечка була не про метод, а про вихідні дані. Роботодавець у довідці-розрахунку вказав 0,00 грн за вересень і жовтень 2024 року й отримав середньомісячну зарплату 37 545,97 грн. Ми подали розрахункові листи та банківські виписки, з яких видно, що за ці місяці було нараховано 81 772,57 грн і 11 264,15 грн. Суд визнав розрахунок роботодавця помилковим і прийняв наш:
| Показник | Значення |
|---|---|
| Сукупний дохід за 12 місяців (вересень 2024 — серпень 2025) | 486 064,61 грн |
| Відпрацьовано робочих днів | 239 |
| Середньоденна заробітна плата | 2 033,74 грн |
| Середньомісячне число робочих днів (249 ÷ 12) | 20,75 |
| Середня місячна заробітна плата | 42 200,11 грн |
| Допомога: 7 середньомісячних заробітків | 295 400,77 грн |
Різниця з розрахунком роботодавця — понад 32 тисячі гривень лише на самій допомозі. Тому розрахункові листи за всі 12 місяців варто мати на руках до подання позову.
Друга вимога: середній заробіток за ст. 117 КЗпП
Це те, про що більшість звільнених не знає, — і через це втрачає значні гроші. Якщо роботодавець не провів повний розрахунок у день звільнення, він зобов’язаний виплатити середній заробіток за весь час затримки, з дня, наступного за днем звільнення, але не більш як за шість місяців (обмеження діє з 19 липня 2022 року).
Важлива і свіжа деталь: шість місяців — це максимум, а не автоматична сума. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 8 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23 роз’яснила, що ця межа не скасовує принципів розумності, справедливості та пропорційності, а компенсація зберігає компенсаційний характер. Суд оцінює співмірність, орієнтуючись на критерії постанови Великої Палати від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц: розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін.
Як це працювало в моїй справі — логіка суду покроково:
| Крок | Розрахунок |
|---|---|
| Усього належало при звільненні | 171 726,53 грн |
| З них виплачено (відпустка, почасова, надбавки, премія) | 60 545,28 грн — 35,26 % |
| Не виплачено (одноразова допомога) | 111 181,25 грн — 64,74 % |
| Середній заробіток за 6 місяців — повна сума | 146 181,51 грн |
| Присуджено пропорційно частці невиплаченого | 94 637,91 грн (64,74 % від 146 181,51) |
Практичний висновок: чим більшу частку розрахунку роботодавець не виплатив, тим більшу частку компенсації присудить суд. Якщо не виплачено все — обґрунтовано претендувати на повні шість місяців.
У другій справі результат був іншим: суд присудив повні шість місяців — 162 425,34 грн (середньоденний заробіток 1 289,09 грн × 126 робочих днів затримки з 10.09.2025 по 09.03.2026). Роботодавець просив зменшити суму, але суд, застосувавши ті самі критерії Великої Палати, підстав для зменшення не знайшов: заборгованість значна, компенсація становить близько 55 % від неї, затримка триває досі, роботодавець не виплатив навіть визнану ним частину і на момент звільнення вже знав позицію Верховного Суду у справі № 211/7338/23. Посилання на збитки компанії, потреби оборони та форс-мажор суд відхилив: доказів форс-мажору і його зв'язку саме з невиплатою допомоги не надано.
Строк звернення до суду: 3 місяці і як його рятувати
За частиною другою статті 233 КЗпП у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, звернутися до суду можна протягом трьох місяців з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Проблема очевидна: людина отримує розрахунковий листок у день звільнення, бачить у ньому інші виплати, вірить обіцянці «буде окреме рішення правління» — і три місяці спливають, поки вона чекає.
За статтею 234 КЗпП суд може поновити пропущений строк за поважних причин, якщо минуло не більше року. У моїй справі суд поновив строк, і ось що стало вирішальним:
- у наказі було зазначено, що виплату проведуть після окремого рішення правління, але ніхто не роз’яснив працівнику строк та умови ухвалення такого рішення — це створило стан невизначеності;
- працівник не бездіяв: він звернувся за правничою допомогою, було направлено адвокатський запит із проханням повідомити розмір належної допомоги;
- філія у відповіді розрахунку не навела і суму не повідомила — тобто фактично не відповіла по суті;
- станом на момент звернення до суду працівник так і не був повідомлений про розмір належної йому виплати.
Звідси практична порада: адвокатський запит — це не формальність. Він одночасно і спроба врегулювати питання без суду, і доказ вашої добросовісності, якщо строк доведеться поновлювати.
У другій справі поновлювати строк не довелося. Частина 2 статті 233 КЗпП рахує три місяці з дня одержання письмового повідомлення про нараховані суми, а роботодавець не довів, що вручив його в день звільнення. Довідку-розрахунок працівник отримав лише у травні 2026 року у відповідь на адвокатський запит і вже 22.05.2026 подав позов. Суд також зазначив, що з дня звільнення в будь-якому разі не минуло й року (стаття 234 КЗпП).
Моя справа №641/9437/25: цифри і результат
Я представляв інтереси провідника пасажирського вагона, який пропрацював на залізниці з 1994 по лютий 2025 року і був звільнений за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за віком. У наказі про звільнення виплату одноразової матеріальної допомоги в розмірі 5 середньомісячних заробітків було передбачено — з приміткою, що її проведуть після окремого рішення правління. У розрахунку при звільненні цієї суми не було.
Що заявляли і що вирішив суд:
| Вимога | Заявлено | Присуджено |
|---|---|---|
| Одноразова матеріальна допомога | 138 242,20 грн | 111 181,25 грн |
| Середній заробіток за затримку розрахунку | 165 890,64 грн | 94 637,91 грн |
| Разом | 304 132,84 грн | 205 819,16 грн |
| Судовий збір на користь позивача | — | 757,11 грн |
Позов задоволено частково. Рішення ухвалено Слобідським районним судом м. Харкова 3 квітня 2026 року, справа №641/9437/25, провадження №2/641/1074/2026. Розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, участь у засіданні я брав у режимі відеоконференції.
Це рішення суду першої інстанції. Станом на дату публікації воно не набрало законної сили. Матеріал буде оновлено за результатами перегляду справи судом вищої інстанції. Текст рішення є публічним і доступний у Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером справи.
Чому частково, а не повністю. Скажу прямо, бо це корисніше за рекламу: суд не погодився з розрахунком допомоги через середню зарплату за два місяці й перерахував її за 12 місяців — сума вийшла меншою. А компенсацію за ст. 117 КЗпП зменшив пропорційно частці невиплаченого. Це і є типовий результат у цій категорії справ, і саме на такі цифри варто орієнтуватися, а не на найгучніші суми з новин.
Це результат конкретної справи з конкретним колективним договором і конкретним заробітком. Він не є обіцянкою такого самого результату у вашій ситуації.
Друга справа № 202/4869/26: 7 заробітків і повні шість місяців
Другий клієнт — слюсар з ремонту рухомого складу вагоноремонтного заводу зі стажем на залізниці понад 39 років. Наказом від 09.09.2025 його звільнено за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком вперше. Наказ передбачав одноразову допомогу в розмірі 7 середньомісячних заробітків — «після окремого рішення керівництва». Розрахунку не провели, письмового повідомлення про суми не надали.
| Вимога | Присуджено |
|---|---|
| Одноразова матеріальна допомога (7 середньомісячних заробітків) | 295 400,77 грн |
| Середній заробіток за затримку розрахунку (6 місяців) | 162 425,34 грн |
| Разом | 457 826,11 грн |
| Судовий збір на користь позивача | 1 299,40 грн |
| Витрати на правничу допомогу | 25 000 грн |
Позов задоволено повністю. Рішення ухвалив Індустріальний районний суд міста Дніпра 02.10.2026, справа № 202/4869/26. Ні позивач, ні я в засідання не їздили — справу розглянули за нашою заявою без участі сторони позивача. Суд допустив негайне виконання рішення в частині стягнення одноразової допомоги в межах суми за один місяць.
Апеляційну скаргу на рішення у справі № 202/4869/26 не подано, тож воно набрало законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження. Текст рішення доступний у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Витрати на адвоката. Роботодавець заперечував проти 25 000 грн: у справі немає додатка до договору з розміром гонорару, довідка адвоката не доводить оплату, а справа нескладна. Суд усі три аргументи відхилив. Розмір гонорару погоджено додатковою угодою, укладеною в день підписання договору. За пунктом 1 частини 2 статті 137 ЦПК витрати розподіляються незалежно від того, сплачені вони вже чи лише підлягають сплаті. А довести неспівмірність має сторона, яка на неї посилається; для фіксованого гонорару детальний опис робіт не потрібен (постанова ВС від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19).
Інша практика: скільки стягують
Ця категорія справ уже стала масовою, і рішення на користь працівників ухвалюють суди по всій країні. Кілька орієнтирів із відкритих джерел:
- Верховний Суд 5 лютого 2025 року визнав неправомірним рішення правління про зупинення таких виплат — це базова позиція, на яку спираються нижчі суди; 18 березня 2026 року у справі № 333/9082/24 він цю позицію підтвердив;
- понад 404 тисячі гривень стягнуто на користь працівниці, якій не виплатили допомогу при виході на пенсію;
- 113 247,68 грн стягнуто на користь старшого оператора станції зі стажем 37 років — там колективним договором було передбачено 8 середньомісячних заробітків.
Розкид сум пояснюється просто: різні колективні договори (5 чи 8 заробітків), різний рівень зарплати і різна частка невиплаченого, від якої залежить компенсація за ст. 117 КЗпП.
Документи: що, де взяти і навіщо
| Документ | Де отримати | Навіщо потрібен |
|---|---|---|
| Наказ про припинення трудового договору | Відділ кадрів підрозділу | Ключовий доказ: у ньому визнано право на допомогу |
| Розрахунок сум, нарахованих і виплачених при звільненні | Бухгалтерія | Показує, що допомоги в розрахунку немає; від його дати рахується строк |
| Колективний договір підрозділу (чинна редакція) | Профспілка, відділ кадрів | Визначає розмір допомоги: 5, 8 чи інша кількість заробітків |
| Довідка про заробітну плату за 12 місяців до звільнення | Бухгалтерія | Основа розрахунку за Порядком №100 |
| Дані про фактично відпрацьовані робочі дні | Бухгалтерія, табелі | Без них середньоденну зарплату порахувати неможливо |
| Трудова книжка | У працівника | Підтверджує стаж у галузі та перше звільнення на пенсію |
| Адвокатський запит і відповідь на нього | Готує адвокат | Спроба досудового врегулювання + доказ поважності причин пропуску строку |
Алгоритм дій
- Перевірити розрахунковий листок: чи є в ньому одноразова матеріальна допомога у зв’язку з виходом на пенсію (не плутати з допомогою на оздоровлення).
- Узяти копію наказу про звільнення й подивитися, чи є в ньому пункт про цю допомогу та застереження про «окреме рішення правління».
- Отримати чинну редакцію колективного договору й визначити належну кількість заробітків.
- Замовити довідку про зарплату за 12 місяців і дані про відпрацьовані дні.
- Направити адвокатський запит із вимогою повідомити розмір належної виплати.
- Порахувати обидві вимоги: саму допомогу та середній заробіток за ст. 117 КЗпП.
- Подати позов за місцем свого проживання або за місцезнаходженням відповідача. Судовий збір працівник не сплачує.
Вас звільнили на пенсію, а допомогу не виплатили? Надішліть мені наказ про звільнення та розрахунок сум при звільненні — цих двох документів достатньо, щоб сказати, яка сума вам належить, чи вкладаєтесь ви у строк і чи є підстави його поновити. Написати або зателефонувати.
Помилки, які коштують грошей
- Чекати на «окреме рішення правління». Це найдорожча помилка: строк спливає, а рішення може не з’явитися ніколи.
- Заявляти тільки допомогу. Друга вимога — середній заробіток за затримку розрахунку — у першій моїй справі додала майже 95 тисяч гривень, у другій — понад 162 тисячі.
- Рахувати середню зарплату за два місяці. Розрахунок робиться за 12 місяців за Порядком №100. Завищена вимога не додає грошей, а лише зменшує відсоток задоволення позову.
- Плутати допомогу на оздоровлення з одноразовою допомогою при виході на пенсію. Виплата на оздоровлення в розрахунку може бути — і це не привід вважати питання закритим.
- Мовчати й не фіксувати звернення. Без адвокатського запиту й відповіді складніше доводити поважність причин пропуску строку.
- Вважати, що суд коштує дорого. Працівник звільнений від судового збору у спорах про стягнення належних при звільненні сум.
Часті питання
Чи можна стягнути допомогу, якщо в наказі написано «після окремого рішення правління»?
Так. Саме така конструкція була предметом обох моїх справ проти АТ «Укрзалізниця», і обидва суди стали на бік працівника. У першій справі суд виходив із того, що постановка майнового зобов’язання в залежність від обставин без визначених строків порушує принцип легітимних очікувань. У другій, № 202/4869/26, суд пояснив ще конкретніше: умова «після окремого рішення керівництва» не визначає ні строку, ні події, з якою пов’язано обов’язок платити, тому суперечить статті 116 КЗпП, що вимагає розрахунку в день звільнення. Підпис працівника в графі «З наказом ознайомлений» суд не вважав згодою на таку умову: він засвідчує лише ознайомлення, а умови, що погіршують становище працівника порівняно із законом, недійсні (стаття 9 КЗпП).
Скільки часу є на звернення до суду?
Три місяці з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні (частина 2 статті 233 КЗпП). Ключові слова — «письмового повідомлення». У справі № 202/4869/26 роботодавець не довів, що вручив таке повідомлення в день звільнення, а довідку-розрахунок працівник отримав лише у травні 2026 року у відповідь на адвокатський запит, позов подав 22.05.2026, і поновлювати строк не довелося. Якщо ж строк пропущено, суд може його поновити за поважних причин, коли минуло не більше року (стаття 234 КЗпП): у першій моїй справі строк поновили, бо працівнику ніхто не роз’яснив, коли і як ухвалять «окреме рішення правління».
Чи потрібно платити судовий збір?
За вимогою про стягнення самої допомоги та інших сум, належних при звільненні, працівник звільнений від судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». У справі № 202/4869/26 суд так і застосував цю пільгу, а збір за цю вимогу — 2 363,21 грн — стягнув з роботодавця на користь держави. За вимогою про середній заробіток за затримку розрахунку позивач у цій справі сплатив 1 299,40 грн збору (1 % від суми з коефіцієнтом 0,8 за подання через «Електронний суд»), і суд після задоволення позову стягнув їх з роботодавця. За загальним правилом частини 1 статті 141 ЦПК судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Чи допоможе роботодавцю посилання на воєнний стан?
Сам по собі — ні, якщо колективний договір чинний і змін до нього в частині цієї виплати не вносилося. Верховний Суд визнав неправомірним рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 про зупинення таких виплат (постанови від 05.02.2025 у справі № 211/7338/23 і від 18.03.2026 у справі № 333/9082/24). У справі № 202/4869/26 суд пояснив чому: рішення правління ухвалене до того, як 24.03.2022 набрав чинності Закон № 2136-IX, а закони не мають зворотної дії. Крім того, стаття 11 цього Закону не скасовує обов’язку розрахуватися в день звільнення, а після змін 2025 року дозволяє зупиняти лише положення, що суперечать Закону. Посилання на збитки, оборону і форс-мажор суд також відхилив, бо доказів зв’язку з невиплатою не було.
Скільки становитиме середній заробіток за затримку розрахунку?
Максимум — за шість місяців (стаття 117 КЗпП), а суд оцінює співмірність за критеріями Великої Палати Верховного Суду: розмір боргу, його співвідношення із середнім заробітком, тривалість і причини затримки, поведінка сторін. Мої дві справи показують обидва можливі результати. У першій компенсацію присуджено пропорційно частці невиплаченого — 64,74 % від повної шестимісячної суми, тобто 94 637,91 грн. У другій, № 202/4869/26, суд присудив повні шість місяців — 162 425,34 грн, бо роботодавець не виплатив навіть визнану частину, затримка тривала досі, а компенсація становила лише близько 55 % від боргу. Гарантувати повні шість місяців не можна: результат залежить від обставин конкретної справи.
Це стосується лише залізничників?
Ні. Логіка застосовна до будь-якого роботодавця, у якого діє колективний договір із подібною виплатою при звільненні у зв’язку з виходом на пенсію. Обов’язковість колективного договору для роботодавця прямо випливає зі статті 18 КЗпП і статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», а розміри таких виплат установлюються саме колективним договором (стаття 97 КЗпП). Змінювати його умови протягом строку дії можна лише за взаємною згодою сторін (стаття 14 того самого Закону), тож одностороннє рішення керівництва «відкласти» виплату не замінює змін до договору. Різнитимуться лише формулювання договору й розмір допомоги: у моїх справах це 5 і 7 середньомісячних заробітків.