Строк давності у кримінальній справі: як закрити провадження, якщо санкція — штраф

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності — обов'язок суду, якщо з дня злочину минув строк, визначений статтею 49 КК України, перебіг давності не зупинявся й не переривався, а обвинувачений згоден на таке звільнення. Найчастіше сперечаються про сам строк. У справі, де я захищав обвинуваченого за частиною 1 статті 204 КК, прокурор наполягав: санкція передбачає лише штраф, отже строк давності — п'ять років. Суд погодився з захистом, що діє трирічний строк, і 15.07.2026 Індустріальний районний суд міста Харкова закрив провадження в цій частині. Розповідаю, як рахувати строк давності, чому штраф «вкладається» у три роки і що означає таке закриття для обвинуваченого.

Коротко: 6 тез

• Строк давності — це проміжок часу від дня вчинення злочину до дня набрання вироком законної сили. Якщо він сплив, особа звільняється від кримінальної відповідальності (стаття 49 КК України).
• Для нетяжкого злочину закон встановлює три або п'ять років: три — якщо за злочин передбачено позбавлення волі не більше двох років (пункт 2 частини 1 статті 49), п'ять — в інших випадках (пункт 3).
• Суд у справі № 644/860/24 дійшов висновку: якщо санкція передбачає лише штраф, застосовується трирічний строк, бо штраф — менш суворе покарання, ніж позбавлення волі на два роки (стаття 51 КК).
• Строк давності спливає на будь-якій стадії — і під час досудового розслідування, і під час розгляду справи в суді. Процесуальні дії його не зупиняють.
• Перебіг давності зупиняється, якщо особа ухиляється від слідства чи суду, і переривається, якщо вона вчинила новий злочин. Без цих обставин звільнення обов'язкове.
• Звільнення за давністю можливе лише за згодою обвинуваченого і є нереабілітуючою підставою: справа закривається без вироку, але й без виправдання.

Що таке строк давності у кримінальній справі

Держава має обмежений час, щоб довести вину і домогтися вироку. Якщо вирок не набрав законної сили до спливу строку давності, особа звільняється від кримінальної відповідальності, навіть якщо справа вже в суді. Суд у нашій справі описав це так: строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку; будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг.

Звідси практичний наслідок, який часто недооцінюють: тривалий розгляд справи працює на обвинуваченого. Кожне відкладене засідання, кожна перерва в розгляді наближають дату, після якої вирок за цією статтею вже не може бути ухвалений.

Підстави звільнення суд розділив на дві групи. Матеріально-правові — сплив строків за частиною 1 статті 49 КК та відсутність обставин, що порушують їх перебіг. Процесуальні — особа має статус обвинуваченого і погоджується на звільнення з цієї підстави (статті 284–288 КПК України).

Строки давності за статтею 49 КК України

Строк залежить від тяжкості кримінального правопорушення і від покарання, передбаченого санкцією статті.

Тяжкість визначає стаття 12 КК. За частиною 4 цієї статті нетяжким злочином є діяння, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Саме тому злочин за частиною 1 статті 204 КК, санкція якої в редакції на час його вчинення передбачала штраф від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів, є нетяжким.

Перевіряйте редакцію статті на дату вчинення діяння. Санкції і класифікація правопорушень змінювалися, а строк давності рахується за законом, що діяв тоді.

Три чи п'ять років, якщо санкція — лише штраф

У цьому полягав головний спір нашої справи. Прокурор міркувала так: пункт 2 частини 1 статті 49 КК говорить про нетяжкий злочин, за який передбачено позбавлення волі на строк не більше двох років. Санкція частини 1 статті 204 КК позбавлення волі не передбачає взагалі, лише штраф. Отже, пункт 2 не підходить, і діє загальне правило пункту 3 — п'ять років.

Захист наполягав на іншому прочитанні, і суд з ним погодився. Аргументація суду складалася з трьох кроків:

1. Покарання утворюють систему. Стаття 51 КК містить вичерпний перелік видів покарань, розташованих від менш суворого до більш суворого. Цей порядок універсальний і застосовується в усіх санкціях Особливої частини.
2. Штраф — найменш суворе покарання. Він стоїть у переліку раніше за позбавлення волі на певний строк, тобто м'якший за позбавлення волі на два роки.
3. Пункт 3 — для суворіших злочинів. П'ятирічний строк законодавець встановив для нетяжких злочинів, за які санкцією передбачене покарання суворіше, ніж два роки позбавлення волі. Злочин, за який загрожує лише штраф, до них не належить.

Висновок суду: позиція прокурора про неможливість застосування пункту 2 частини 1 статті 49 КК не ґрунтується на вимогах закону, і для частини 1 статті 204 КК діє трирічний строк давності.

Цю логіку підтверджує і Верховний Суд. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду в ухвалі від 22.07.2026 у справі № 721/396/26 (провадження № 51-2874ск26) зазначила, що диференціація строків давності в частині 1 статті 49 КК побудована за принципом пропорційності: строки збільшуються поетапно, відповідно до зростання ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. З цього принципу випливає, що злочин, за який передбачено лише штраф, не може мати довшого строку давності, ніж злочин, за який загрожує позбавлення волі до двох років.

Це висновок суду першої інстанції в конкретній справі. Сторона обвинувачення стабільно займає протилежну позицію, тому до питання про строк давності для злочинів зі штрафною санкцією варто готуватися заздалегідь: послатися на практику Верховного Суду, зокрема на ухвалу ККС ВС від 22.07.2026 у справі № 721/396/26, і викласти аргументацію в клопотанні письмово.

Справа № 644/860/24: хронологія

Мого підзахисного обвинувачували у придбанні, зберіганні, транспортуванні з метою збуту та збуті незаконно виготовлених алкогольних напоїв у складі групи осіб — частина 3 статті 28, частина 1 статті 204 КК України, а також окремо за частиною 1 статті 199 КК. Справу розглядали разом щодо трьох обвинувачених.

Клопотання підтримали й інші обвинувачені та захисник одного з них. Заперечувала лише прокурор. Засідання відбувалося в режимі відеоконференції.

Це ухвала суду першої інстанції, станом на дату публікації не набрала законної сили: на неї подано апеляційну скаргу. Матеріал буде оновлено за результатами апеляційного перегляду.

Коли строк давності зупиняється або переривається

Звільнити за давністю можна лише тоді, коли перебіг строку не порушувався. Стаття 49 КК знає дві такі ситуації.

• Зупинення (частина 2 статті 49). Якщо особа ухилилася від досудового розслідування або суду, давність зупиняється і відновлюється з дня її з'явлення із зізнанням або затримання. У такому разі особа звільняється від відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.
• Переривання (частина 3 статті 49). Якщо до закінчення строку особа вчинила новий злочин — за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено позбавлення волі не більше двох років, — давність переривається.

У нашій справі суд установив, що підзахисний у розшуку не перебував і злочинів після 04.03.2023 не вчиняв. Доказів зупинення чи переривання давності обвинувачення не надало. За таких обставин суд прямо зазначив: дотримання умов частин 1–3 статті 49 КК є безумовним, а звільнення від відповідальності — обов'язковим.

Згода обвинуваченого і нереабілітуюча підстава

Закрити провадження за давністю без згоди обвинуваченого не можна: якщо він заперечує, суд продовжує розгляд. Це не формальність, а вибір, який варто зробити свідомо.

Обвинувачений, який упевнений у своїй невинуватості і хоче саме виправдання, може відмовитися від звільнення за давністю. Але тоді він ризикує: розгляд триватиме, а результат залежатиме від оцінки доказів. У нашій справі підзахисний на реабілітації не наполягав і надав згоду на закриття провадження.

Суд також звернув увагу на інший бік питання: відмова у звільненні за наявності всіх підстав порушила б права обвинуваченого і могла б призвести до порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи впродовж розумного строку.

Що далі: справа не завжди закривається повністю

Строк давності рахується окремо для кожного кримінального правопорушення. Тому закриття провадження за однією статтею не означає закінчення справи.

У нашій справі суд закрив провадження щодо мого підзахисного лише за обвинуваченням за частиною 3 статті 28, частини 1 статті 204 КК. Розгляд обвинувачення за частиною 1 статті 199 КК щодо нього, а також обвинувачення двох інших осіб за статтею 204 КК суд продовжив. З тієї ж причини питання про запобіжний захід, речові докази і процесуальні витрати в ухвалі не вирішувалися.

Висновок для захисту: рахувати давність потрібно по кожному епізоду і кожній статті окремо, з урахуванням дат, зазначених в обвинувальному акті. Інколи сплив строку за однією статтею відкриває можливість для переговорів чи зміни стратегії щодо решти обвинувачення. Детальніше про захист у кримінальних провадженнях — на сторінці адвоката з кримінальних справ.

Як подати клопотання про звільнення за давністю

1. Порахувати строк. Від дати вчинення діяння, а якщо діяння тривало — від останньої дати, вказаної в обвинувальному акті чи повідомленні про підозру.
2. Визначити пункт статті 49 КК за санкцією статті в редакції на час вчинення: два, три, п'ять, десять чи п'ятнадцять років.
3. Перевірити, чи не зупинявся і не переривався строк: чи не оголошували розшук, чи немає нових проваджень щодо обвинуваченого.
4. Обговорити з підзахисним наслідки нереабілітуючої підстави і отримати його згоду.
5. Подати клопотання залежно від стадії: під час досудового розслідування — через прокурора, який за наявності підстав направляє клопотання про звільнення до суду, під час судового розгляду — безпосередньо суду; з письмовою аргументацією щодо строку — особливо якщо очікується спір, як у нашій справі.

Звільнення за давністю можливе на будь-якій стадії — від досудового розслідування до апеляційного перегляду — але лише до набрання вироком законної сили. Якщо підозра стосується незаконного вилучення майна чи арешту рахунків, паралельно варто вирішувати і ці питання: про скасування арешту в кримінальному провадженні йдеться в статті про арешт картки після P2P на криптобіржі.

Типові помилки

• Рахувати строк від дати повідомлення про підозру. Строк рахується від дня вчинення правопорушення, а не від початку розслідування.
• Автоматично погоджуватися на п'ять років, якщо санкція передбачає лише штраф. Як показує наша справа, суд може застосувати трирічний строк.
• Брати поточну редакцію статті. Застосовується санкція, що діяла на час вчинення діяння.
• Не перевіряти розшук. Навіть короткий період, коли особа вважалася такою, що ухиляється, може зупинити перебіг давності.
• Погоджуватися на звільнення, не розуміючи наслідків. Це не виправдання, і для деяких людей — наприклад, тих, кому важлива репутація чи кар'єра на державній службі, — різниця суттєва.

Часті питання

Який строк давності для нетяжкого злочину, за який передбачено лише штраф?

У справі № 644/860/24 суд дійшов висновку, що три роки. Пункт 2 частини 1 статті 49 КК України встановлює трирічний строк для нетяжкого злочину, за який передбачено позбавлення волі на строк не більше двох років, а пункт 3 — п'ятирічний для інших нетяжких злочинів. Прокурор вважала, що оскільки санкція частини 1 статті 204 КК позбавлення волі не передбачає взагалі, діє пункт 3. Суд з цим не погодився: стаття 51 КК розташовує покарання від менш суворого до більш суворого, штраф стоїть у цьому переліку раніше за позбавлення волі, отже він м'якший за два роки позбавлення волі. П'ятирічний строк законодавець пов'язав зі злочинами, за які передбачено суворіше покарання. Такий підхід узгоджується з позицією Касаційного кримінального суду: в ухвалі від 22.07.2026 у справі № 721/396/26 він зазначив, що строки давності в частині 1 статті 49 КК збільшуються поетапно, відповідно до зростання тяжкості правопорушення. Сторона обвинувачення часто займає протилежну позицію, тому аргументацію варто готувати письмово.

Чи можна закрити справу за давністю, якщо вона вже розглядається в суді?

Так. Строк давності рахується від дня вчинення кримінального правопорушення до дня набрання вироком законної сили, тому він спливає і під час досудового розслідування, і під час розгляду справи в суді, і навіть після проголошення вироку, якщо той ще не набрав законної сили. Процесуальні дії — призначення засідань, допити, експертизи — перебіг давності не зупиняють. У справі № 644/860/24 обвинувальний акт уже розглядав Індустріальний районний суд міста Харкова, коли сплив трирічний строк від останньої дати, зазначеної в обвинувальному акті, — 04.03.2023. Клопотання заявили в засіданні 19.05.2026, і 15.07.2026 суд закрив провадження в цій частині. Суд окремо наголосив, що за наявності всіх підстав звільнення є обов'язковим незалежно від стадії провадження, аж до апеляційного перегляду.

Що означає «нереабілітуюча підстава» і чи буде в мене судимість?

Нереабілітуюча підстава означає, що справу закрито не тому, що суд визнав особу невинуватою, а тому, що минув строк, протягом якого держава могла притягнути її до відповідальності. Вина при цьому не встановлюється: вироку немає, а отже немає і покарання. Судимості в такому разі не виникає. Водночас це не виправдання, і в окремих ситуаціях, наприклад під час перевірок при вступі на державну службу, сам факт закриття справи з нереабілітуючої підстави може мати значення. Тому закон вимагає згоди обвинуваченого: якщо він заперечує проти закриття, суд продовжує розгляд по суті. У справі № 644/860/24 мій підзахисний на реабілітації не наполягав і надав згоду на звільнення від кримінальної відповідальності, яку суд окремо зафіксував в ухвалі.

Що може зупинити або перервати строк давності?

Стаття 49 КК України передбачає дві такі обставини. Перебіг давності зупиняється, якщо особа ухилилася від досудового розслідування або суду, тобто переховувалася чи перебувала в розшуку. Тоді давність відновлюється з дня її з'явлення із зізнанням або затримання, а звільнення можливе, лише якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строку особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено позбавлення волі не більше двох років. У справі № 644/860/24 суд установив, що мій підзахисний у розшуку не перебував і нових злочинів після 04.03.2023 не вчиняв, а доказів протилежного прокурор не надав. Тому суд визнав, що перебіг давності не порушувався, і звільнив його від кримінальної відповідальності.

Чи закривається вся справа, якщо сплив строк давності за однією статтею?

Ні, лише в тій частині, за якою сплив строк. Давність рахується окремо для кожного кримінального правопорушення і для кожного обвинуваченого. У справі № 644/860/24 мого підзахисного обвинувачували за частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 204 КК і окремо за частиною 1 статті 199 КК. Суд звільнив його від відповідальності й закрив провадження лише за першим обвинуваченням, а розгляд за частиною 1 статті 199 КК продовжив. Так само суд продовжив розгляд щодо двох інших обвинувачених, які погодилися з клопотанням, але щодо них питання про давність у цій ухвалі не вирішувалося. Через це суд не вирішував і питань про запобіжний захід, речові докази та процесуальні витрати. Тому строки потрібно рахувати по кожному епізоду окремо й будувати стратегію захисту з урахуванням усіх статей обвинувачення.

Чи можна оскаржити ухвалу про звільнення від кримінальної відповідальності?

Так. Ухвалу суду першої інстанції про звільнення від кримінальної відповідальності й закриття провадження можна оскаржити в апеляційному порядку. У справі № 644/860/24 суд зазначив, що ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд міста Харкова протягом семи днів з дня її оголошення. Якщо скаргу не подано, ухвала набирає законної сили після спливу цього строку; якщо подано — після рішення апеляційного суду, якщо ухвалу не скасовано. На практиці оскаржує зазвичай прокурор, коли не погоджується з розрахунком строку, а в цій справі прокурор заперечувала проти звільнення ще в суді першої інстанції. Тому захисту варто одразу викладати аргументацію щодо строку давності письмово: апеляційний суд оцінюватиме саме її.

Матеріал підготовлено на підставі ухвали Індустріального районного суду міста Харкова від 15.07.2026 у справі № 644/860/24, де я здійснював захист одного з обвинувачених. Текст ухвали доступний в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Персональні дані учасників не наводяться. Стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією у вашій ситуації; чинність згаданих норм і їх редакцію на дату вчинення діяння перевіряйте окремо.

Вас обвинувачують у нетяжкому злочині, а справа тягнеться роками? Напишіть мені — порахуємо строк давності по кожній статті обвинувачення і визначимо, чи можна закрити провадження вже зараз.